Тест GeForce GTX 1060 6GB і 3GB у 20 іграх у 2024 році: це жива класика?

Незважаючи на те, що прискорювачам серії GeForce GTX 1060 вже майже вісім років, вони й досі дуже популярні для бюджетного геймінгу, про що красномовно свідчить статистика Steam.

Тож ми вирішили перевірити і цього року, чого варто очікувати володарям таких відеокарт у нових актуальних іграх весною 2024-го. А щоб було цікавіше, перевіримо не тільки 6-гігову версію, а і модельку на 3 ГБ.

З самого початку відзначимо, що популярність цих прискорювачів нас не дивує, ба більше є ймовірність через рік повторити подібний тест, бо GTX 1060 і досі у ТОП-10 гравців. Річ у тім, що на ринку свого часу було безліч модифікацій відеокарт з такою загальною назвою.

Крім вже згаданих версій на 6 і 3 ГБ з купою ревізій самого GPU, включно з варіантом використання швидкісної на ті часи GDDR5X, ще була і китайська 5-гігабайтна для ігрових клубів – хоч і екзотика, але там була масова.

У нас же, зазвичай ще деяку цікавість викликає «класична» GTX 1060 з 6-гігабайтним відеобуфером типу GDDR5. Нагадаємо, що доступніша, спірна ще на старті продажів, 3-гігабайтна модифікація відрізняється не лише вдвічі меншим об’ємом VRAM – вона має і трішки менше виконавчих блоків.

Так, якщо базова версія налічує 1280 CUDA-ядер і 80 текстурних модулів, то у молодшої їх лише 1152 і 72 відповідно. А он інші характеристики у них ідентичні: по 48 блоків растеризації, 192-бітна шина пам’яті, а також еталонні робочі частоти GPU та VRAM. Тож 3-гігабайтна карта буде повільнішою завжди, а коли закінчиться відеобуфер, то почне помітно підгальмовувати. На скільки? Згодом перевіримо. До речі, завдяки 6 ГБ пам’яті саме починаючи зі потужнішої 1060 драйвер дозволяє активувати у багатьох іграх трасування променів, звісно ж у програмному режимі, власне щоб лише подивитися.

Відеокарти

Фізично старша карта у нашому тесті буде представлена моделлю ASUS ROG STRIX GeForce GTX 1060 6G GAMING, яку ми запустили саме у ігровому режимі, де частоти знаходяться на рекомендованому рівні.

В цілому це просунута версія прискорювача з доволі габаритною трьохвентиляторною системою охолодження і якісною елементною базою, можливо тому і досі бадьоро працює, тихо та без перегріву.

Можливості молодшої модифікації перевірятимемо за допомогою GIGABYTE GeForce GTX 1060 3GB WINDFORCE OC у режимі Gaming, який по частотам лише трішечки перевищує еталонні значення.

Це вже компактніша карта з двохвентиляторною системою охолодження, тому температура графічного процесора була щонайменше на 10 градусів більшою. Тому, незважаючи на наявність приставки OC, іноді робочі частоти були навіть менші на десяток-другий мегагерц у порівнянні з 6-гігабайтною опоненткою.

Згадані графічні адаптери для тесту нам надав магазин TeraFlops, де ви можете знайти широкий асортимент нових і вживаних комплектуючих, фірмові зібрані ПК, ноутбуки, периферію та багато іншого обладнання по приємним цінам.

Тестовий стенд

А ми переходимо до тестового стенду, щоб було зрозуміліше за яких умов відбувалося порівняння.

В основі буде той самий занадто потужний 8-ядерний 16-потоковий ігровий процесор AMD Ryzen 7 7800X3D.

Але тепер знаходитиметься він у надійній материнській платі ASRock X670E Taichi.

А за охолодження відповідатиме ефективна рідинна система NZXT Kraken Elite 360 з чудовим 60-герцовим LCD-дисплеєм на помпі діаметром 2,36 дюйма та роздільною здатністю 640х640.

На нього можна вивести різні параметри моніторингу або зображення за допомогою фірмового ПЗ NZXT CAM.

У якості оперативної пам'яті ми взяли лише один модуль на 16 ГБ з комплекту Kingston FURY Renegade DDR5 RGB.

До того ж замість рідних 6400 мегатранзакцій за секунду із таймінгами 32-39-39, ми сповільнили його до режиму 4800 із затримками 32-40-40. Таким чином сподіваємося зменшити вплив швидкісної ОЗП на результати тестів молодшої карти.

А от для операційної системи та ігор з усім необхідним програмним забезпеченням взяли швидкісний M.2 PCI-E 4.0 SSD-накопичувач Kingston Fury RENEGADE на 2 ТБ з інтегрованим алюмінієвим радіатором. Він вміє зчитувати і записувати послідовні дані з максимальною швидкістю до 7,3 та 7 ГБ/с відповідно, забезпечуючи для обробки 4-кілобайтних блоків продуктивність у 1 мільйона IOPS.

Енергоживлення системи забезпечував 850-ватний Seasonic PRIME PX-850, котрий відповідає сертифікату 80 PLUS Platinum. Проте, звертаємо увагу, що торік асортимент виробника поповнився більш актуальною серією Seasonic VERTEX з підтримкою новітніх стандартів АТХ 3.0 та PCI-E 5.0, тому радимо звернути увагу і на неї. До того ж кіловатну модель ми вже протестували.

А об’єднав всі ці компоненти двокамерний корпус NZXT H6 FLOW Black популярної зараз акваріумної компоновки, яка дозволяє і наповнення виставити напоказ і забезпечити хороше охолодження, у даному випадку особливо зони розташування графічних адаптерів.

До останніх і повертаємося.

Тести

Будемо перевіряти у першу чергу найновіші і найактуальніші ігри, з тих що у нас є у бібліотеці, а також ті, які за останній рік отримали значні оновлення.

Перший же тайтл, Alan Wake 2, незважаючи на останні оновлення з покращенням оптимізації і зниженням планки входження, на старті попереджає, що GTX 1060 на 3 ГБ не для нього. Однак ми все ж спробували!

І якщо усі опції перевести в мінімальне положення та додати FSR2 у максимально продуктивному режимі, то можна очікувати щось навколо колись консольних 30 FPS у обох випадках. Причому лише по показниках 3-гігова версія не сильно відстає.

Але неозброєним оком видно що на ній не підвантажуються всі текстури, об’єкти, а місцями і «рідка земля» починає поглинати героїню. Так, грати неможливо! А от на 6-гіговій версії ще можна спробувати.

Значно легше відеокартам дається Apex Legends – 6-гігова з високими налаштуваннями і текстурами під такий об’єм VRAM видала майже сотню FPS у середньому без суттєвих просідань і помітних негараздів у процесі геймплею. Ну може коли перші рази запускаєш гру, то бувають посмикування, та у масових зіткненнях – просадки.

Що цікаво, якщо для 3-гігабайтної карти залишити ті самі налаштування, то все одно грати можна, хоча вже час від часу відчуваються посмикування. Позбавитися їх можна шляхом зменшення якості текстур.

А от Avatar: Frontiers of Pandora полонених не бере. Тобто гра настільки важка, що навіть з вручну обраними мінімальними налаштуваннями графіки і найпродуктивнішим режимом роботи FSR2 їй потрібно понад 5 ГБ відеопам’яті.

Тому на старшій карті ще якось можна спробувати пройти новинку з мильнуватою картинкою і постійними підгальмовуваннями, а от 3-гігова модифікація не тягне її від слова «зовсім» - середня продуктивність удвічі гірша з тенденцією переходу до режиму слайдшоу.

Приємно порадувала Baldur's Gate 3, бо її на обох відеокартах можна запустити навіть з високими налаштуваннями графіки і, враховуючи покрокову боївку, так і спробувати грати.

Звісно, на старшому прискорювачі моніторинг звітує про використання під 4 ГБ VRAM, однак на загальну продуктивність, схоже, вплинула лише різниця по кількості виконавчих блоків.

До того ж завжди можна активувати технологію FSR2, що вже у продуктивному режимі покращує середню частоту кадрів на 10 і більше FPS, підтягуючи і інші статистичні показники, без сильного впливу на чіткість зображення.

Навмисно нестачу відеопам’яті ми створили і у Call of Duty: Warzone. Точніше спочатку обрали оптимальні налаштування для карти на 6 ГБ, котрими виявився «Збалансований» пресет, а потім, не змінюючи їх, пробіглися тим же маршрутом і за допомогою 3-гігабайтної версії.

Ось тобі і незаперечний факт, особливо по дуже рідкісних подіях. Та і по відчуттях теж були неприємні підгальмовування. З іншого боку, на молодшій карті можна обрати найнижчі налаштування графіки і побігати комфортніше.

Цікаво вийшло у Counter-Strike 2, де однакові маршрути і ситуації малоймовірні, якщо реально грати. Обидва прискорювачі непогано впоралися навіть з «Дуже Високими» налаштуваннями графіки, для котрих, здавалося, треба більше 4 ГБ VRAM. Однак дими дуже важко даються GTX 1060, бо потрапляючи до них частота кадрів просідає у 2-3 рази і відчуваються мікрофрізи.

Саме завдяки тому що під час тестування 3-гігабайтної версії димових гранат у суперників виявилося менше, ця карта показала трішечки кращий результат.

В цілому, на обох модифікаціях ми б обирали нижчі налаштування для дійсно ефективної гри.

На старшій карті в цілому можна спробувати пройти Cyberpunk 2077 із «Середнім» пресетом графіки і збалансованим режимом FSR. Так вдається отримати майже 60 FPS у середньому без якихось помітних просідань і підгальмовувань.

І хоча по моніторингу для таких налаштувань потрібно не на багато більше 3 ГБ відеопам’яті, молодша карта помітно просідає по частоті оновлення екрану, з’являються підфрізи і місцями інпут лаг.

Не сильно виправляє ситуацію і перехід до низьких налаштувань з якісним FSR – 3-гіговій карті все одно не вистачає VRAM і тому ігровий процес на ній суттєво не покращується, але хоча б затримки у керуванні вже не такі відчутні.

Таким чином потужніша модифікація тягне і середні налаштування, а на слабшій доведеться миритися із нюансами на мінімалках.

Щоб отримати 60 кадрів за секунду у Diablo IV не варто підійматися вище «Високого» пресету графіки, що дуже приємно. І хоча моніторинг натякає на необхідність понад 4 ГБ відеобуферу для таких налаштувань, на молодшій карті це не призводить до критичної втрати продуктивності, хоча, все ж, підфрізи на ній відбуваються значно частіше.

Можна миритися, а можна спростити налаштування – у будь якому випадку задоволення від проходження вдасться отримати.

У кардинально оновлену Dying Light 2: Stay Human можна задовільно побігати, тепер ще й відстрілюючись від зомбі та ворогів, на низьких налаштуваннях з FSR у якісному режимі. Причому нам здалося, що у DirectX 12 ігролад виявився плавнішим.

Старша карта була на майже 7% швидшою за середньою частотою, та на 11-17% по статистиці рідкісних і дуже рідкісних подій. Якщо ще трішечки почаклувати над повзунками меню, то і на 3-гіговій карті можна комфортно грати.

The Finals на середньому пресеті потребує трішки більше 3 ГБ відеопамяті, особливо на відкритих мапах, тому закономірно з такими налаштуваннями ігровий процес значно приємніший на старшій версії GTX 1060. Лише іноді легенькі підтупи нагадують що прискорювач не найновіший.

А от на 3-гіговій 1060 краще використовувати мінімальні налаштування, щоб уникнути доволі частих і помітних підфризів, які можуть статися і в найвідповідальніший момент.

Впевнений ігровий процес можна отримати у Fortnite на обох прискорювачах із «Середніми» налаштуваннями і 100% рендером, щоб чіткішою картинка була. Так, знову буквально трішечки не вистачає пам’яті 3-гіговій версії, тому просадки на ній відбуваються помітно частіше. Якщо це буде заважати, завжди є можливість перейти до мінімальної графіки.

У свою чергу на 6-гігабайтній карті частота оновлення екрану стабільніша, тому ймовірніше вибороти перемогу. За бажання на ній можна спробувати і «Високий» пресет графіки, на якому буде якраз 60 FPS у середньому, хоча доведеться миритися з помітними просадками.

Прямо здивувало що обидві відеокарти непогано «потягли» Forza Horizon 5 з «Високим» пресетом графіки, бо він очевидно оптимізований під 4 ГБ відеобуферу. Зрозуміло, що потужніша модифікація забезпечила значно кращі показники без будь-яких просадок.

Але і 3-гігабайтна карта не підгальмовувала критично, навіть по дуже рідкісним подіям не сильно просіла.

Для Helldivers 2 GeForce GTX 1060 підходять лише за умови використання мінімальних налаштувань графіки з невеликим зменшенням рендеру до дуже якісного режиму. Потужніший прискорювач непогано «вивозить», забезпечуючи понад 70 кадрів за секунду без критичних просідань, і має деякий запас для складніших ігрових ситуацій.

А от молодшій версії, незважаючи на позитивні показники моніторингу, здається, важкувато, бо лише під кінець ігрової сесії статистика 0.1% Low нарешті вмостилася на позначці 39 FPS, хоча до цього більшість часу вешталася у діапазоні 17-28 к/с, що впливало на плавність зображення.

Приємною несподіванкою з The Last of Us Part I стало те, що гра взагалі запустилася на GTX 1060, особливо молодшій модифікації. Бо вже на старті гра взяла і видала пропозицію змінити наш GPU на щось краще.

Звісно все відбувалося з «Дуже Низькими» налаштуваннями графіки і рендером в HD. І старший прискорювач у таких умовах ще доволі непогано виконував обов’язки. А от 3-гігабайтній карті точно було непереливки, хоча і вона, на диво, не показала слайдшоу – за бажання можна і на ній спробувати пройти цей шедевр… котрий коштує як сама відеокарта :).

Диво дивне трапилося з PUBG на «Низьких» налаштуваннях з «Ультра» текстурами і згладжуванням. Спочатку записали декілька пробіжок на 6-гігабайтній карті, де стабільно отримували то тут то там підфрізи, котрі призводили до просадки статистики дуже рідкісних подій.

А потім вставили 3-гігову версію і скільки не бігали, а тих підфрізів у тих же приблизно місцях тієї ж мапи так і не знайшли. Чому так? Не розуміємо.

Щоб не бачити у Remnant 2 слайдшоу з постійними затримками у керуванні, довелося опуститися до найнижчих налаштувань графіки. Але й з таким пресетом грі треба під 5 ГБ відеопам’яті, тому на слабшій версії GTX 1060 ми отримали не лише помітно нижчу середню частоту кадрів, а також відчутні просадки по статистиці подій, та й від інпут лаг остаточно не вдалося позбавитися.

Вкрай ненажерливою виявилася Sons of the Forest, котра вже на «Дуже Низьких» налаштуваннях заповнила майже увесь відеобуфер старшої карти. Здавалося б, що молодшій тут ловити нічого.

Та на диво показники продуктивності на ній не просіли критично, а лише втратили від 6 до 11%. Щоправда несподівана поява різних об’єктів у кадрі тут відбувалася частіше.

Дивну оптимізацію у лапках ми спостерігали у Starfield, зрозуміло що на мінімальних налаштуваннях і з рендером у половину від цільової роздільної здатності. На перший погляд обидві відеокарти забезпечили мінімально прийнятну частоту оновлення екрану.

Однак якщо побігати довше, то згодом на молодшій карті ігролад сповільнюється до неймовірного слайдшоу з величезною затримкою у керуванні. Перезавантажувалися, пробували декілька разів – результат незмінний.

Добре що хоч кардинально оновлену The Witcher 3 можна буде ще раз пройти за допомогою будь-якого з цих графічних прискорювачів. Навіть на «Високих» налаштуваннях можна спробувати, щонайменше на старшій карті.

А 3-гігабайтна версія хоч і не критично просідає, але, здається, комфортніший ігролад на ній буде вже з низьким пресетом.

Підсумки

Як показало поточне тестування, графічним прискорювачам на GeForce GTX 1060 пора готуватися до виходу на пенсію, бо технологічні новинки їм вже даються вкрай важко, особливо 3-гігабайтній версії.

Однак, судячи зі статистики, користувачі на відпочинок ці відеокарти не збираються ще відправляти. Бо хоча б на мінималочках важкі ААА-проекти на них ще запускаються і більшість з них за бажання можна буде пройти, особливо на повноцінних модифікаціях з 6 ГБ відеопам’яті. З іншого боку, більшість таких ігор коштує як сама відеокарта. Тобто володарі подібних прискорювачів, ймовірніше за все, активні гравці в усілякі кіберспортивні, MMO, MOBA, королівські битви та інші безкоштовні чи умовно такі ігри, або і досі перепроходять якусь класику. Для таких сценаріїв використання GTX 1060 ще більш ніж достатньо, хоч і не завжди на високих налаштуваннях, особливо на молодшій версії. Таким чином, можемо стверджувати, що класика ще жива і навіть намагається квітнути! Але перш ніж купляти подібну Б/В-карту, особливо у 3-гігабайтному виконанні, варто уважно оцінити усі «За та Проти», а також подивитися альтернативні варіанти.

Автор: Олександр Черноіван