Збірка з GeForce RTX 4060 для Quad HD у незвичайному корпусі. Чи вистачить потужності?

Раніше ми вже з’ясували на що здатна не дуже дорога і дуже популярна збірка на базі процесора Ryzen 5 7500F та відеокарти RTX 4060 у FullHD. Але у коментарях ми помітили цікаві і актуальні запитання на кшталт «а чи потягне такий ПК роздільну здатність Quad HD?». Гарне питання, на яке ми і відповімо у цьому матеріалі.

Отже, завдяки магазину TELEMART.UA знову беремо за основу 6-ядерний 12-потоковий AMD Ryzen 5 7500F на архітектурі Zen 4.

Працює останній на частоті від 3,7 до завітних 5 ГГц з розблокованою можливістю подальшого оверклокінгу. Інтегрованої графіки він не має і підтримує виключно стандарт пам’яті DDR5.

Материнку під цей CPU ми підібрали на B650-му чипсеті - GIGABYTE B650 GAMING X AX. Вона і багатофункціональна і запасу можливостей на майбутній апгрейд має достатньо і вартує при цьому адекватно.

Система живлення складається з 12-фаз і повністю накрита великим радіатором цільної конструкції, який плавно поєднується з панеллю зовнішніх портів.

У своєму арсеналі рішення налічує 4 слоти ОЗП з підтримкою частоти аж до DDR5-8000, для відеокарти PCI-E x16, два PCI-E х1 для якихось інших карт, а також три M.2 PCI-E x4, один з яких п’ятої версії, а два четвертої. Не забули тут і про SATA 3.0 інтерфейс, представлений 4-ма відповідними роз’ємами.

Можливостей зовнішніх підключень теж багацько. В наявності вбудований WiFi-адаптер 6-ї версії з розширеним до 6 ГГц частотним діапазоном, швидка провідна мережа на 2,5 гігабіта та «різнобарвні» USB починаючи від звичайного 2.0 і закінчуючи USB 3.2 2x2 типу Type-C.

А ще є такі цікаві штуки як механізм EZ-Latch за допомогою якого від’єднувати відеокарту від материнської плати – одне задоволення; і кнопка Q-Flash plus на інтерфейсній панелі. Остання дозволяє оновити BIOS без таких необхідних для цього речей як процесор, оперативна пам’ять та відеокарта. Просто вставляємо флешку з прошивкою до спеціального USB-роз’єму та натискаємо на вищезазначену кнопку. При цьому не забуваємо подати живлення до материнки.

Як вже вдалося з’ясувати раніше, процесор у нас не дуже гарячий. Тому і систему охолодження під нього ми підібрали відповідну, недорогу. Нашу увагу привернув кулер з незвичайним зовнішнім виглядом - 2E GAMING AIR COOL ACM90D4.

Він представляє собою алюмінієву башту висотою 135 мм, яку пронизують 4 мідні теплові трубки з прямим контактом до CPU. Комплектний 92 мм вентилятор на гідродинамічному підшипнику повністю вбудовано всередину радіатора і зверху його накриває декоративна кришка з ARGB-підсвіткою.

В поєднанні з чорним кольором покриття усієї конструкції, виглядає все це дуже симетрично та стильно. А от встановлювати охолоджувач не дуже зручно і для новачків цей процес буде непростою задачкою.

Заявлений TDP кулера становить 180 Вт і сумісний він з усіма сучасними «сокетами» Intel та AMD.

До речі, для кращого притискання до кришки CPU, можна використовувати спеціальну контактну рамку, наприклад 2E GAMING AIR COOL SCPB-AM5. Однак, оскільки і без неї було непросто з монтажем, певно, ефективність перевіримо іншим разом.

Усі оперативні дані зберігались за допомогою комплекту з двох модулів по 16 ГБ - Kingston FURY Beast DDR5-5600.

Робоча частота оперативки, як бачимо, становить 5600 мегатранзакцій за секунду зі стандартними для цього типу пам’яті таймінгами при напрузі живлення 1,25 В. Проблеми із сумісністю тут зведені до мінімуму, бо алюмінієві радіатори, якими оснащено ОЗП, мають низькопрофільний дизайн.

Усю найважчу 3D-роботу ми доручили відеокарті GIGABYTE GeForce RTX 4060 GAMING OC.

Це косметично розігнана версія RTX 4060 у якої максимальна частота GPU вища за базову на цілих 90 МГц. Та якщо багато мегагерців не потрібно, гарячий норов прискорювача можна приструнити за допомогою фізичного перемикача, перевівши його у «тихий» режим.

Конструкція карти по сьогоднішнім міркам стандартна – середньогабаритний радіатор з тепловими трубками прямого контакту, який до кісток пронизують холодним повітрям одразу три 80-мм вентилятори.

Останні крутяться в різні боки для більш оптимального повітряного потоку з мінімумом турбулентності і можуть зупинятись у ті моменти, коли ігрове навантаження на систему мінімальне.

Додаткове живлення пристрою відбувається одним 8-контактним роз’ємом PCI-E, а вивід зображення можна здійснювати одразу на 4 монітори через пару DisplayPort 1.4a та стільки ж HDMI 2.1a. Для поціновувачів естетичної підсвітки передбачено яскравий RGB-логотип.

Як показав наш останній тест накопичувачів, найшвидші NVMe далеко не завжди мають помітну перевагу над SSD середньої ланки. Тому оптимальним для піддослідної системи електронним сховищем ми обрали Kingston NV2 на 1TB.

Його показники запису та зчитування даних на сьогоднішній день вже не вражають великими цифрами, знаходячись на рівні 2,1 та 3,5 ГБ/с відповідно, проте дозволяють запускати навіть найважчі ігри достатньо швидко. До материнської плати підключається він за допомогою інтерфейсу M.2 PCI-E 4.0 x4 і нажаль не має ніякого додаткового комплектного охолодження, що у нашому випадку не критично, бо материнка має радіатори на всіх трьох відповідних роз’ємах.

Для живлення поточної збірки вистачило б і якісного 500-ватного блока живлення. Але у нас під рукою опинився на 100 Вт потужніший CHIEFTEC EON ZPU-600S, який ми і вирішили з нагоди «піднапрягти». До того ж більша потужність дозволить пізніше підіймати обороти вентилятора під навантаженням і буде який не який, а запас на майбутній можливий апгрейд. Джерело може похвалитись непоганим ККД відповідно білому сертифікату 80 Plus, підтримкою базових захистів та низькими пульсаціями напруг.

Зібрати всі компоненти до купи допоміг корпус з незвичною конструкцією - JONSBO D41 MESH. Поставляється ця модель у двох варіантах – з 8-дюймовим IPS дисплеєм або без нього. На перший у нас вже є окремий огляд. А для піддослідної системи ми використали простішу комплектацію. І одразу ж до «незвичностей». Не зважаючи на стандартний типорозмір Middle Tower, блок живлення у цьому шасі розташовується у передній частині, за фронтальною панеллю. Зроблено це для того, щоб була можливість встановити велику РСО, або декілька продувних вентиляторів не тільки у верхній частині корпусу, а і в нижній.

Передбачено чотири варіанти кріплення джерела, завдяки яким можна знайти потрібний баланс у розташуванні систем охолодження та накопичувачів, і при цьому врахувати довжину відеокарти. Ще однією особливістю є тотальна перфорація усіх поверхонь окрім бокових панелей. Але тут слід відмітити, що пиловим фільтром оснащено тільки нижню частину. Можливості збереження даних представлені 5-ма посадковими місцями для електронних сховищ, три з яких 2,5-дюймові і два 3,5.

З відносних недоліків корпуса JONSBO D41 MESH, а можливо для когось і плюсів, є повна відсутність комплектних вентиляторів. Тому щоб хоч трішки закрутити повітря всередині, ми встановили один додатковий пропелер be quiet! Silent Wings PRO 4 на гідродинамічному підшипнику. Це одна з найпрогресивніших моделей виробника, яку оснащено перемикачем швидкостей з трьома положеннями: 1600, 2500 та 3000 об/хв.

Збираємо тепер усе докупи. З процесом цим не виникло ніяких труднощів.

Прогрів

А тепер запустимо систему і подивимось на робочі температури.

Без навантаження ми спостерігали помірний нагрів процесора біля 51°C. GPU у такому режимі був холоднішим більше ніж на 10 градусів зі сплячими вентиляторами. Нажаль температуру VRAM заміряти не вдалося, через відсутність температурних датчиків на останній.

Під навантаженням CPU суттєво грівся в діапазоні 88-92°C. При цьому частоти увесь час були максимальні і навіть трішки вищі за заявлені виробником. Тож у порівнянні з попередньою збіркою маємо помітний програш по ефективності системи охолодження, яка скоріш за все, просіла ще й завдяки менш габаритному корпусу, у якого забір повітря з фронтальної панелі обмежений наполовину встановленим блоком живлення. Що ж до шуму, то він був добре відчутним через активну роботу вентилятора на рівні 2200 об/хв.

Нагрів відеокарти під стресом був приблизно на третину меншим і не підіймався вище 60°C при 115-ватному енергоспоживанні. Пропелери набрали швидкість біля 1800 об/хв і рівень шуму від них можна охарактеризувати як середній.

В ігрових сценаріях температура на CPU знижується приблизно до 70°C, що в принципі можна вважати вже непоганим результатом, а відеокарта навпаки прибавляє ще пару градусів у порівнянні з попереднім забігом.

Тести

Нарешті настав час перейди до тестування.

Усі синтетичні іспити піддослідна система пробігла впевнено та стабільно з відмінним результатом.

А усі ігрові тести, як і обіцяли, були проведені в роздільній здатності Quad HD з оптимальними для комфортного геймплею налаштуваннями.

 

У важку Alan Wake 2 на RTX 4060 можна пограти навіть з «високим» графічним пресетом. Для цього правда потрібно активувати кадровий генератор у поєднанні з «якісним» DLSS. Проте в результаті ми отримали достатньо чітку і плавну картинку з середнім лічильником кадрів трішки більше 70 FPS, без помітних просідань нижче 60-ти.  

З тими ж налаштуваннями, але з мінімальним трасуванням система впоралась на трієчку. І навіть апскейлер у максимально продуктивному режимі не допоміг. Середня частота опустилась до 59 кадрів з просадками у район 50. А плавність геймплею помітно погіршилась при тому що користь від променів була майже нульовою.

Перевірити швидкість реакції на просторах Apex Legends ми змогли з Very High налаштуваннями. Піддослідна збірка забезпечила тут високий середній FPS на рівні 144 кадрів. Ігролад був дуже комфортним, якщо не враховувати пару маленьких підтупів під час першої пробіжки.

Новеньку і дуже гарну Avatar: Frontiers of Pandora можна запустити навіть на Ultra-якісній картинці якщо увімкнути при цьому «продуктивне» масштабування зображення. Середні 60 FPS хоч і не завжди витримувались, проте просідала частота у важких місцях не критично. У даному випадку нагородою за не дуже високу продуктивність був приємний ігролад і майже непомітна робота апскейелера.

Накинути додаткові 15 FPS у цій грі нам допомогли фрейм-генератор у поєднанні з FSR3 у «якісному» положенні. Але як не дивно, ми поки що не радимо використовувати цей тандем. Так, частота оновлення дисплею зросла на немаленькі 24%, проте плавність відеоряду помітно погіршилась. До того ж нас не відпускало постійне відчуття якогось незрозумілого тремтіння картинки під час дослідження місцевих краєвидів.

На ультрах у Quad HD можна досліджувати і фентезійний світ Baldur's Gate 3. Моніторинг зафіксував середні 62 FPS у цьому тайтлі з просадками до 50 кадрів за секунду. Плавність геймплею оцінюємо на чотири з п’яти балів, бо і традиційні проблеми поки що не зникли і просідання були іноді помітні. Також варто зазначити, що запис геймплею проводився на початку першого акту гри і, наприклад, у більш важкому третьому, скоріш за все доведеться трішки понизити графічний пресет.

Чи то везіння чи то зірки знову стали як треба, але цього разу порадувала більш-менш комфортним ігроладом Call of Duty: Warzone на «екстремальних» налаштуваннях. Зазвичай тут ніяк не обійтись без добре помітних підтупів, але під час поточного тестування вони кудись зникли. Середня частота кадрів склала 70 FPS з доволі плавним геймплеєм.

Побігати у Counter-Strike 2 можна сміливо на «дуже високій» якості картинки. В ідеальних умовах середня частота кадрів склала 133 FPS з дуже комфортним ігроладом. Якщо ж у цей процес додати ботів або запустити матч з реальними гравцями, то продуктивність знизиться до 111 FPS з падінням показника 0,1% та 1% Low на 60 та 50% відповідно. Нам важко робити якісь висновки з цього приводу, бо візуально помітити та підтвердити ці проблеми не вдалося.

Cyberpunk 2077 на поточній збірці ми запускали на Ultra-налаштуваннях, але з активованим фрейм-генератором та «якісним» DLSS. Таким чином нам вдалось досягти середньої частоти кадрів біля70 FPS з не критичними просадками у район 60-ти. Плавність ігроладу при цьому хоч і не була ідеальною, проте в цілому геймплей можна охарактеризувати як достатньо комфортний. 

Додавання навіть мінімальних променів у такій високій роздільній здатності RTX 4060 далось не легко. Їй не вистачало не тільки продуктивності GPU, а й обсягу VRAM. Середня частота впала майже на 10 кадрів і тепер лічильник більшість часу проводив під планкою комфортного рівня. В таких умовах, в принципі, непогано досліджувати місто, але у динамічних сценах та перестрілках, неодмінно захочеться зменшити якість графіки. Заради цікавості, перевірили ми і більш продвинуті RT-пресети. При активації останніх FPS просідає ще більше і з’являються значні проблеми з плавністю відеоряду.

Якщо не звертати увагу на вже звичні проблеми оптимізації Diablo IV у локаціях, які відвідуються вперше, то в цілому можна казати про гарну продуктивність поточної збірки у Quad HD на Ultra налаштуваннях. Моніторинг зафіксував середні 100 FPS у записаному сценарії і 80-90 FPS за межами міста, у болотах Хавезару.

Досить комфортно можна з автоматом у руках поганяти опонентів і у The Finals з епічною картинкою. Середня частота кадрів у цій грі склала 65 FPS з легенькими занурюваннями під 60. Плавність ігроладу при цьому була дуже високою, а додатково збільшити продуктивність можна простішим графічним пресетом, DLSS або генератором кадрів. Головне, що вибір великий.

Трішки кращу продуктивність ми спостерігали на аналогічних налаштуваннях у Fortnite. Тут моніторинг нарахував вже 70 FPS без помітних просадок нижче комфортного рівня. Але це стосується тільки вдало записаного нами геймплею. Якщо ж провести у грі більше часу, то можна спіймати не критичні підфризи, пов’язані з низькими показниками 0,1% Low.

Щоб побачити цю гру з активованою нанітною технологією, вже доведеться апскейлити зображення з «продуктивним» DLSS. І навіть так не слід розраховувати на значно вищий середній FPS ніж у 60 кадрів. З приємного відмітимо те, що у порівнянні з попереднім сценарієм, рідкісні підтупи змінили легенькі, ледь помітні посмикування.

Промчати деталізованими локаціями п’ятої Форзи можна теж на найважчих налаштуваннях із середньою частотою оновлення дисплею біля 72-х разів за секунду. Але, не без але. 8 ГБ-ного буферу тут явно недостатньо, про що гра інформує відповідним повідомленням. Під час заїздів спостерігалось підвантаження більш якісних текстур взамін менш якісних і плавність ігроладу була далекою від ідеалу. Тож у цьому тайтлі доведеться понизити налаштування текстур щоб спокійно їхати далі.

А от у The Last of Us Part I пограти з максимально якісною картинкою в роздільній здатності Quad HD не вдасться. Більш-менш іграбельну продуктивність, на рівні 65 FPS, нам вдалося отримали на Medium пресеті зі «збалансованим» масштабуванням зображення. Просадки нижче 60 кадрів місцями траплялись, але були не критичними. З позитивного відмітимо дуже високу плавність відеоряду у цій грі з такими налаштуваннями.

Ще важчою ситуація виявилась у постапокаліптичній Remnant 2. Цей проект довелося тестувати на найнижчій якості картинки з DLSS у «продуктивному» режимі. Середній лічильник кадрів нарахував 70 FPS з легкими просадками нижче 60. Комфортність геймплею була досить непоганою, навіть враховуючи вже звичні проблеми оптимізації.

Якщо ж до ігрового процесу додати магію у вигляді генерації кадрів, то можна отримати таку продуктивність, яка дозволить запустити цю гру навіть на Ultra-якісному графічному пресеті з детальними тінями. При цьому сильно втрачати у чіткості картинки не доведеться завдяки «якісному» апскейлінгу. Та не все так добре, як хотілось би. Звертаємо увагу на показники рідкісних і дуже рідкісних подій, вони просіли дуже сильно і це негативно вплинуло на і так не ідеальний ігролад. Останній став помітно гіршим навіть у порівнянні з попереднім сценарієм на мінімалках. Знову не вистачає VRAM?

Загубитись у щільних лісах Sons of the Forest можна максимально красиво. Проте не слід розраховувати на високу частоту кадрів, яка у нашому випадку склала середні 60 FPS. Також траплялись негаразди у вигляді частих підфризів на початку ігрової сесії, але згодом ситуація нормалізувалась завдяки кешуванню і на екрані спостерігався доволі комфортний за плавністю геймплей. Підвищити продуктивність цього проекту можна за допомогою DLSS або менш красивих графічних пресетів.

Прийнятну частоту кадрів, біля 70 FPS, у Starfield нам вдалося досягти на «середніх» налаштуваннях графіки із роздільною здатністю рендера у 67% і «якісним» масштабуванням зображення. Просідань нижче комфортного рівня зафіксувати не вдалося і в цілому ігровий процес був достатньо плавним, якщо не звертати увагу на традиційні проблеми у звичних місцях.

З генератором кадрів можна обрати вже Ultra-якісний графічний пресет, який за відчуттями, мало чим відрізняється від «середнього». Лічильник кадрів при цьому зафіксував 63 FPS з не критичними просіданнями нижче 60. Що ж до відеоряду, то останній був помітно гіршим ніж у попередньому сценарії і посмикування виникали на нашому шляху ще частіше.

Підсумки

Проаналізувавши результати тестів, можна зробити висновки, що збірку з GeForce RTX 4060 можна цілком успішно використовувати і в роздільній здатності Quad HD, навіть у найважчих ігрових проектах сьогодення.

Більшість тайтлів вона тягнула на максимальних графічних налаштуваннях із середньою частотою, близькою до 60-70 FPS. Значно рідше траплялись ситуації, коли доводилось знижувати якість картинки, але і тут ситуацію рятував генератор кадрів та DLSS, хоча інколи і не без неприємних нюансів. Тож для відповідних моніторів з частотою 60 Гц продуктивності буде якраз.

Процесора Ryzen 5 7500F, внаслідок більшого обмеження продуктивності відеокартою, тепер зовсім із запасом. А от обрана система охолодження виявилася без нього, хоча її ефективності і вистачило, щоб «камінець» не закипав навіть під стресовим навантаженням. Також не обмежив продуктивність використаний комплект оперативної пам’яті, щоправда таймінги можна було спробувати і «піджати», а SSD-диск взагалі порадував хорошою швидкодією під час завантаження ігор і, відповідно, мінімальним впливом на появу статерів. Джерела живлення, як і очікувалося, вистачило із запасом, тому його зовсім не було чутно. А от корпус JONSBO D41 MESH, незважаючи на оригінальність компоновки, простоту збірки системи у ньому і, що дуже важливо, велику кількість перфорації, для дійсно хорошої вентиляції вимагає обов’язкового встановлення хоча б одного додаткового вентилятора на видув, бо з коробки їх тут зовсім немає. Зрештою, подібного ПК вистачить і для роботи і для розваг у 1440p, плюс є усі перспективи задля подальшого апгрейду, у першу чергу завдяки використанню надійної материнської плати на чипсеті AMD B650.

Автор: Олексій Єрін